Фільм «За двома зайцями» (СРСР 1961) режисер Віктор Іванов: огляд, відгуки

Фільм «За двома зайцями», знятий 1961 року на Київській кіностудії імені Довженка режисером Віктором Івановим, став справжньою перлиною радянського кінематографу. Це тонка комедія, яка увібрала в себе елементи народного театру, українського фольклору та класичної сатири. Заснована на п’єсі Михайла Старицького, сюжет якої, у свою чергу, перероблений із комедії Івана Нечуя-Левицького, стрічка наповнена яскравими образами та колоритними персонажами, з яких буквально «зчитується» дух радянського часу. Фільм став класикою, не тільки через легкий і кумедний сюжет, а й завдяки глибокому розкриттю вад і особливостей людської натури, перетворюючи комедійні сцени на щось більше — метафору суспільства та його вічних цінностей.

У головних ролях

• Олег Борисов – Свирид Петрович Голохвостий, цирульник і спритник, який намагається вирішити свої проблеми шляхом вигідного шлюбу. Його персонаж сповнений жадібності, простодушності та впевненості у своїх «майстерніх» талантах спокушання.
• Маргарита Криніцина — Проня Прокопівна Сірко, наївна дочка багатого купця, безнадійно закохана у Голохвістого. Її наївність і простота викликають як співчуття, і комічну симпатію глядачів.
• Микола Яковченко — Прокоп Свиридович Сірко, отець Проні, представлений як типовий міщанин, стурбований тим, щоб видати доньку заміж за розрахунком.
• Ганна Кушніренко – Євдокія Пилипівна Серчиха, мати Проні, яка бачить у Свириді можливість підвищити статус сім’ї.
• Нонна Копержинська — Секлета Пилипівна Лімеріха, розважлива сестра Євдокії, яка намагається влаштувати шлюб Голохвістого з її дочкою, побачивши у ньому зиск.
• Наталія Наум — Галя, племінниця Проні та справжнє кохання Голохвістого. Її незалежність та волелюбність створюють цікавий контраст з наївністю та довірливістю Проні.
• Анатолій Юрченко — Степан, коханий Галі та символ стійкості та прямоти, які протиставлені егоїзму та брехливості головного героя.

Сюжетна лінія: Любовні інтриги та уявне щастя в гонитві за вигодою

Сюжет фільму «За двома зайцями» побудований на динамічній та комедійній історії про безглузді спроби головного героя, Свирида Голохвостого, обманом влаштувати своє життя. Цей колоритний цирульник, який опинився на межі банкрутства, вирішує одружитися з негарною, але багатою Проні Прокопівною, щоб виправити свої фінансові справи. У його планах — зіграти роль доброчесного нареченого, вигідно влаштуватися і, можливо, виправити справи свого бізнесу за рахунок посагу.

Однак доля вносить свої корективи: прогулюючись із друзями, Свирид зустрічає гарну та бідну дівчину Галю, яка одразу підкорює його серце. Зачарований її зовнішністю та незалежним характером, він вирішує, що саме з нею йому судилося зв’язати своє життя. При цьому оманливий наречений не збирається відмовлятися від свого вигідного плану одруження з Проне, сподіваючись якось поєднати обидва шлюби і обдурити долю, «вхопивши» відразу обох «зайців».

Але хитромудрі маніпуляції Свирида, продиктовані користолюбством і самозакоханістю, поступово призводять його до низки безглуздих і комічних ситуацій. Він виявляється змушений давати клятви відразу двом сім’ям — Проні, яка вірить у його почуття, та матері Галі, яка бачить у ньому вигідного нареченого. Непередбачувані повороти подій, непорозуміння, комічні конфлікти, що наростають, і витончена гра лицемірства створюють незабутню атмосферу класичної комедії. Зрештою, у день вінчання плани Свирида руйнуються: його обман розкривається, і обидві нареченої, розчаровані та розгнівані, відмовляються від нього. Свирид залишається ні з чим, що символізує покарання за його жадібність та хитрість.

Фільм завершує уроком, що нагадує глядачам: занадто часто, ганяючись за чимось вигідним, можна втратити справжні цінності, опинившись біля розбитого корита.

Аналіз фільму «За двома зайцями»: Сатира, гумор та культурна спадщина

Фільм «За двома зайцями» – яскравий приклад комедійного мистецтва, пронизаного сатирою та глибоким аналізом соціальних норм того часу. Ця картина, створена в СРСР у 1961 році, продовжує дивувати глядачів поєднанням іскрометного гумору та актуальної критики суспільства. Поставлений режисером Віктором Івановим, фільм на перший погляд здається легкою комедією, проте за його простотою ховається ретельно спрацьована сатира на суспільні вади та людські слабкості.

Одним із центральних елементів фільму є образ головного героя — Свирида Голохвостого, який втілює одночасно чарівність та вади. Його пихатість, схильність до обману і бажання миттєвого успіху оголюють типову рису людини, яка мріє про багатство без зусиль. Голохвостий готовий зрадити свої принципи заради фінансової вигоди і сподівається збудувати життя на брехні. Цей персонаж одночасно викликає сміх і співчуття: він, як і багато хто, прагне щастя, але його способи досягнення мети виявляються підлими та безглуздими. Авторська іронія наголошує на цій суперечності, змушуючи глядача побачити абсурдність таких прагнень.

Ще однією значущою рисою фільму є його використання гротеску та гіперболізації. Усі персонажі, від незграбного Голохвістого до наївної Проні Прокопівни та розважливої ​​матері Галі, постають у карикатурному вигляді. Цей прийом посилює комічність ситуації, дозволяючи глядачеві дивитись на події через призму гумору та легкості. Проня Прокопівна, яку Голохвостий намагається обманом взяти за дружину, зображується з надмірною наївністю та почуттям власної гідності, що викликає як сміх, так і співчуття. Її обман розкриває двоїстість моральних підвалин, нагадуючи у тому, що зовнішня привабливість і багатство що неспроможні замінити справжніх людських якостей.

Крім того, «За двома зайцями» успішно використовує місцеві культурні особливості та наголошує на колориті життя Києва тих років. Це виявляється не тільки в архітектурі та костюмах, а й у специфічній мові, фольклорних деталях та музичному супроводі. Київські вулиці, кадри старовинних будівель та неповторна атмосфера міста створюють унікальну картину, де дія розгортається немов у театрі. Цей підхід робить фільм не просто комедією, але своєрідною культурною замальовкою життя певної доби, що надає йому історичної цінності.

Фільм порушує теми, які залишаються актуальними й донині. Це бажання людей знайти легкий шлях до щастя, прагнення за зовнішнім успіхом та готовність поступитися моральними принципами задля досягнення своєї мети. Режисер уміло демонструє, як такі амбіції призводять до падіння та розчарування. Ця мораль залишається центральним посилом фільму, який нагадує: погоня за двома зайцями неминуче закінчується тим, що не вдається зловити жодного.

Важливим аспектом є і мова, якою було знято фільм. Спочатку знятий українською мовою і пізніше переозвучений російською, він повертається до свого коріння з перевідкриттям україномовної звукової доріжки. Цей чинник відіграв важливу роль у популяризації картини серед українських глядачів, додавши їй додаткового колориту та автентичності.

Фільм залишається актуальним завдяки своїй багатошаровості: він одночасно розважає, навчає та змушує задуматися про вибір, який кожен робить у житті. «За двома зайцями» продовжує залишатися яскравим прикладом того, як майстерно сплетені гумор та сатира можуть відобразити людську природу та, можливо, допомогти глядачеві побачити себе у героях цього по-справжньому народного кіно.

Цікаві факти про фільм

1. Літературна база. Сюжет фільму заснований на п’єсі Михайла Старицького, яка, у свою чергу, є адаптацією комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожем’яках». Цей літературний перехід від п’єси до фільму додав картині прошарку української культурної спадщини, що зробило її ще більш значущою для глядачів.
2. Мовна особливість. Фільм був спочатку знятий українською мовою, але для всесоюзного прокату було переозвучено російською. Довгий час вважалося, що оригінальна звукова доріжка втрачена, проте у 2013 році її було знайдено в архівах, після чого фільм було перевидано українською, що дозволило глядачам почути акторів у їхній природній подачі.
3. Київ як герой фільму. Натурні зйомки проходили у Києві, і місто стає повноцінним героєм картини. Основні сцени знімалися на знакових місцях, як-от Володимирська гірка, де відбуваються перші зустрічі героїв, та Андріївська церква, яка стала символом сцени вінчання. Завдяки цим місцям глядачі змогли побачити Київ у історичній перспективі.
4. Пам’ятник героям. 1999 року на Андріївському узвозі в Києві, поряд з Андріївською церквою, було встановлено пам’ятник героям фільму — Свириду Голохвостому та Проні Прокопівні. Цей монумент став символом народної любові до фільму та приваблює туристів та шанувальників картини донині.
5. Визнання та нагороди. 1999 року фільм був удостоєний Державної премії України імені Олександра Довженка, нагороди посмертно отримали режисер Віктор Іванов, оператор Вадим Іллєнко та актори Олег Борисов, Маргарита Криніцина та Наталія Наум, що наголошує на його значущості в історії українського та радянського кінематографа.
6. Телевізійний ремейк. 2003 року за мотивами фільму було знято телемюзикл «За двома зайцями», в якому головні ролі виконали такі зірки, як Алла Пугачова, Максим Галкін та Вєрка Сердючка. Цей проект надав класичній історії нового погляду та підкреслив її актуальність для сучасних глядачів.
7. Унікальна музика. Композитор Вадим Гомоляка створив музичний супровід, який став одним із найвідоміших елементів фільму. Веселі, задерикуваті мотиви ідеально підкреслили комедійний тон картини, а композиції стали популярними завдяки своїй життєрадісності та відповідності атмосфері фільму.

Думки критиків

Фільм «За двома зайцями» заслужив на визнання і критиків, і глядачів, ставши класикою радянського та українського кінематографа. У момент виходу думки критиків були змішаними: одні бачили у ньому легку, але вдалу комедію, інші підкреслювали тонку сатиру на громадські вади. Згодом оцінка фільму стала більш однозначною — критики зазначили, що за простою на перший погляд комедією ховається глибока іронія, що висміює людські слабкості та потяг до лицемірства. Майстерній підхід режисера Віктора Іванова дозволив фільму порушити соціальні теми через відомі характери та життєві ситуації, зробивши картину актуальною для широкого кола глядачів.

Особливу увагу кінокритики приділили акторській грі. Олег Борисов у ролі Свирида Петровича Голохвостого та Маргарита Криніцина, що втілила образ Проні Прокопівни, зуміли створити неймовірно яскраві, гротескні образи, які, незважаючи на комедійний відтінок, залишили глибоке враження. Їхня гра була визнана органічною та емоційно точною, що посилювало сатиричний ефект і підкреслювало комічні моменти. Саме завдяки вдалому акторському ансамблю і образам, що запам’ятовуються, фільм зберіг популярність серед глядачів багатьох поколінь.

Сьогодні фільм розглядається як частина культурної спадщини, а його стилістика та унікальний підхід до вистави принесли йому статус народної комедії.

Відгуки глядачів про фільм

Глядачі тепло прийняли “За двома зайцями” ще в момент його виходу, і це ставлення зберігається через десятиліття. Багатьом фільм запам’ятався своєю легкістю, дотепними діалогами та живими персонажами, які викликають не лише сміх, а й симпатію. Особливо глядачі відзначають фігуру Свирида Петровича Голохвастова, образ якого одночасно і смішний, і пізнаваний — він втілює людські слабкості, прагнення швидкого збагачення і марне бажання здаватися кращим, ніж він є насправді.

Глядачі також зазначають, що фільм став улюбленою сімейною розвагою, поєднуючи покоління. Репліки з нього давно розійшлися на цитати, а сцени, такі як спроба Голохвістого обманом здобути багату наречену або його спроби поводитися «благородно» за відсутності реальних переваг, залишаються актуальними і легко викликають усмішку навіть через роки. Для багатьох «За двома зайцями» — це не просто комедія, а свого роду культурний символ, в якому дотепно висміюються вади суспільства, а водночас звучить нестаріючий гумор, близький і зрозумілий усім.

Висновок

Фільм 1961 року, який став класикою радянського кінематографу, продовжує дивувати своєю непідробною щирістю та глибиною. Легко сприймаючись як комедія, він одночасно торкається вічних тем людської жадібності, марнославства та пошуку вигоди. Образи, створені Віктором Івановим, не лише змішають, а й підкреслюють часом нерозважливі прагнення героїв до наживи, обману та удавання.

Ця стрічка залишається улюбленою завдяки унікальній атмосфері та неповторній грі акторів. Тут гармонійно поєднуються іронія та справжня прихильність до культури, гумор та уроки, актуальні поза часом. Її історія про комічні взаємини, викриття вдавання і жадібність залишає глядачеві не лише посмішку, а й привід задуматися, нагадуючи, що щирість і чесність залишаються цінностями, які неможливо підробити.