Фільм “Москва сльозам не вірить” (СРСР 1979) режисер Володимир Меньшов, огляд:

Фільм “Москва сльозам не вірить” (Moscow Does Not Believe in Tears) – це радянський мелодраматичний фільм, режисером якого був Володимир Меньшов. Фільм вийшов у 1979 році і став одним із найуспішніших та найпопулярніших фільмів радянського кінематографа.

 

У головних ролях:

Віра Алентова – виконала роль Катерини Тихомирової, головної героїні, яка працювала слюсарем-наладчиком на машинобудівному заводі, а пізніше директором хімічного комбінату.

Ірина Муравйова – грала роль Людмили Свиридової, робітниці хлібозаводу, яка мріє вийти заміж за успішного чоловіка.

Олексій Баталов – втілив образ Георгія (Гоші/Гоги), слюсаря з науково-дослідного інституту (НДІ) та коханого Катерини.

Раїса Рязанова – зіграла роль Антоніни (Тосі) Буянової, маляра-штукатура на будівництві та іншої подруги Катерини.

Короткий сюжет фільму “Москва сльозам не вірить”

“Москва сльозам не вірить” – це історія про трьох молодих дівчат, Катерину, Людмилу та Антоніну, які живуть у Москві, приїхавши з провінції. Їхні долі розвиваються різними шляхами, відображаючи їх характери та мрії.

Катерина – цілеспрямована та працьовита дівчина. Вона працює на заводі як слюсар-наладчик та мріє стати директором хімічного комбінату. Людмила – мрійлива та життєрадісна дівчина. Вона працює на хлібозаводі та мріє вийти заміж за успішного та знаменитого чоловіка. Антоніна – проста та добра дівчина. Вона працює маляром на будівництві та знаходить своє щастя у сім’ї.

Коли Катерина знайомиться з Георгієм, слюсарем із науково-дослідного інституту, вона починає закохуватися. Але їхні стосунки стикаються з перешкодами через відмінності у їхніх соціальних статусах.

Сюжет фільму охоплює 20 років життя цих трьох жінок. Він показує їх радості та прикрості, досягнення та труднощі, а також взаємини з чоловіками.

Фільм досліджує тему кохання, дружби, самопожертви та прагнення до успіху. Він демонструє, як кожна з героїнь долає свої складнощі та знаходить свою життєву силу.

“Москва сльозам не вірить” став одним із найпопулярніших і найулюбленіших фільмів радянського кінематографа, які принесли безліч нагород та визнання.

Аналіз фільму “Москва сльозам не вірить”

“Москва сльозам не вірить” – це кінематографічний шедевр радянського кіно, який зміг знайти відгук у мільйонів глядачів не лише в СРСР, а й за кордоном. Фільм викликає глибокі емоції та залишає яскраві враження, а його успіх та визнання підтверджені здобуттям премії “Оскар” у категорії “Кращий фільм іноземною мовою”.

Однією із основних тем фільму є традиційна жіноча доля. Героїні фільму – Катерина, Людмила та Антоніна – представляють різні типи жінок та різні шляхи на щастя. Кожна з них стикається з труднощами, жертвує своїми мріями та силами, щоб подолати перепони на шляху до особистого щастя.

Фільм також зачіпає тему соціальних відмінностей та мрії про соціальне сходження. Катерина, яка приїхала з провінції, прагне стати директором комбінату, але стикається з нерозумінням та упередженістю з боку оточуючих. Її відносини з Георгієм піддаються випробуванню через відмінності у соціальних статусах, і вона змушена зробити важкий вибір між любов’ю та кар’єрою.

Фільм відображає життєві реалії радянської доби та соціальні зміни, що відбувалися в країні. Він представляє різноманітність образів жінок і показує, як вони виявляють свою силу і знаходять своє місце у суспільстві.

Один із сильних моментів фільму – це глибока та жива гра акторів. Віра Алентова, Ірина Муравйова, Раїса Рязанова та інші актори чудово передали емоції та почуття своїх персонажів, що зробило їхні образи переконливими та живими.

Сюжет фільму розвивається логічно та емоційно, змушуючи глядача переживати радості та прикрості героїнь. Музичний супровід та красиві пейзажі Москви додають картини яскравості та емоційності.

Загалом, “Москва сльозам не вірить” – це кінематографічний шедевр, який заслужено став одним із найулюбленіших і найзапам’ятливіших фільмів радянського кіно. Він не лише дозволив глядачам зануритися в життя героїнь, а й задуматися про важливі питання, пов’язані з життєвими виборами, цінностями та смислом щастя.

Цікаві факти про фільм “Москва сльозам не вірить”

Заснований на сценарії Валентина Чорних, фільм був створений у рекордно короткі терміни. Сценарій був написаний за 19 днів, а зйомки тривали лише 28 днів.

Спочатку на головну жіночу роль Катерини Меньшов розглядав інших акторок, але після відмов він узяв на себе цю роль своєї дружини Віри Алентової.

Вперше фільм був показаний у клубі кіностудії “Мосфільм” для глядачів із різних професій, щоб отримати їхні відгуки. Відгуки були дуже різноманітні, але після релізу фільм став популярним і швидко завоював серця глядачів.

Фільм знятий на реальних московських пейзажах, що надає йому автентичності та допомагає поринути в атмосферу радянської столиці 1950-х та 1970-х років.

Прем’єра фільму відбулася у московському кінотеатрі “Зоряний” наприкінці 1979 року.

Незважаючи на винятковий успіх фільму, його творці, включно з Володимиром Меньшовим, не приїхали на церемонію вручення “Оскара”. Меньшов дізнався про свою нагороду з телепрограми “Час” і спершу прийняв це за розіграш.

На додаток до своєї популярності, “Москва сльозам не вірить” стала предметом вивчення та аналізу у різних культурологічних та кінематографічних дослідженнях.

У 2009 році фільм був удостоєний нагороди на MTV Russia Movie Awards у категорії “Кращий радянський фільм”, що свідчить про його значущість та вплив на культуру та мистецтво.

Фільм “Москва сльозам не вірить” залишався найкасовішим фільмом радянського кінематографу до появи фільму “9 рота” у 2005 році.

У 2006 році в одному з епізодів новорічного телефільму “Перший будинки” знялися головні актори “Москви сльозам не вірить” – Віра Алентова та Володимир Меньшов, а також їхня донька Юлія Меньшова.

Власні враження від фільму “Москва сльозам не вірить”

Мені дуже сподобався фільм “Москва сльозам не вірить”. Він захопив мене своєю глибокою і зворушливою історією, яка розкриває долі трьох подруг із провінції, які приїхали до Москви і зіткнулися з життєвими випробуваннями.

Головні героїні Катерина, Людмила та Антоніна були описані настільки жваво, що мені здавалося, ніби я знайомий із кожною з них особисто. Я переживав за їхні долі, радів успіхам і сумував разом із ними.

Кожен актор зіграв свою роль щиро та з величезною емоційною віддачею. Особливо хочу відзначити визначну гру Віри Алентової, яка створила яскравий образ Катерини. Її сильна і водночас уразлива особистість змушувала співпереживати і не відривати погляду від екрану.

Сценарій фільму та його режисура були на висоті. Я цінував гармонійне поєднання драми, комедії та романтики в одній стрічці. Монтаж та операторська робота підкреслювали атмосферу різних часових періодів, занурюючи мене в атмосферу Радянської Москви.

Візуальна стилістика, музика та атмосфера часу чудово передають дух тієї епохи, що додає фільму автентичності та історичної цінності.

Отже, “Москва сльозам не вірить” залишив у моєму серці незабутнє враження. Цей кінематографічний твір проникливий і щирий, він дозволяє по-справжньому пережити події та емоції героїв, а також задуматися про те, що таке справжнє щастя та любов.

Премії та призи фільму “Москва сльозам не вірити”

Державна премія СРСР (1981), удостоєні: режисер Володимир Меньшов, художник фільму Саїд Меняльників, актори Віра Алентова, Ірина Муравйова, Раїса Рязанова, Олексій Баталов.

Найкращий фільм 1980 року за версією журналу Радянський екран, а Віра Алентова — найкраща актриса 1980 року.

Премія «Оскар» американської академії кіномистецтва за найкращий фільм на іноземній мові (1981 р.).

Номінація на премію Берлінського кінофестивалю “Золотий ведмідь” (1980 р.)

У 2009 році фільм отримав нагороду MTV Russia Movie Awards як найкращий радянський фільм.

Висновок

“Москва сльозам не вірити” – це, безумовно, культовий фільм, який залишивши незабутній слід в історії кінематографу. Він поєднує в собі красу і трагізм людських доль, порушує важливі питання про вибір та жертви, які ми робимо у пошуках счастья.

Фільм має унікальну здатність стосуватися сердець глядачів, змушуючи нас переживати радості та прикрощі героїв, співпереживати їхнім долям, а також замислюватися над власними життєвими виборами.

Чудова гра акторів, чуттєва музика, прекрасне втілення часу та місця створюють особливу атмосферу, яка переносить нас у світ 1950-60-х років та дозволяє відчути дух тієї епохи.

Фільм дбайливо зберігає в собі культурну спадщину та історичні особливості Радянського Союзу, дозволяючи глядачам не лише поринути в минуле, а й задуматися про сенс та цінність сьогодення.

Я не можу не наголосити на важливості “Москви сльозам не вірити” як культурному феномену. Фільм став символом свого часу, переживши ажіотажний успіх усередині країни та здобувши визнання за її межами, включаючи Оскар за найкращий фільм на іноземному мові.

Мені було надзвичайно цікаво і зворушливо спостерігати за долями героїв, переживати їх радості та прикрощі, перебувати разом з ними у світі чуття та емоції. Фільм “Москва сльозам не вірити” викликавши у мене безліч емоцій, і я впевнено можу сказати, що він залишиться у моїй пам’яті на довгу годину.

“Москва сльозам не вірити” – це кіно, яке завжди залишиться актуальним, і яке я завжди рекомендуватиму із задоволенням іншим глядачам. Це витвір мистецтва, який здатний торкнутися найглибших струн душі і змусити задуматися про життя, любов та сенс буття.